Аріядна Шум

Хрестив мене мій дідуньо о.Федір в дерев яній церкві 17-ого століття в Мирогощі. Хрещеними батьками були тітка Шура і дядько Павло, який не забув про ту подію бо під час церемонії я обпісяв його чорний костюм. Отже починалося все на мокро і весело. Дали мені ім’я Федір(в метриці по-польськи написано Теодор). Це в честь маминого брата Федора якого кликали Дорко, так як мене пізніше. Дядько Дорко був заслуженим офіцером царської армії. а пізніше УНР. Він згинув з рук чекістів під Острогом в 1919 році. 
Пригадую собі різні моменти з дитинства в Мирогощі, як дідуня що порався коло пасіки, як він хрестив немовлят яких привозили до плебанії(резиденції священика),мандрівним калікам перев язував рани ї прикладав зілля або масть. До всього я приглядався з цікавістю.

- Це Польщі щастя не принесе – сказав батько коли розбирали православну церкву в Сосновці. Це був початок 1939 року, мені скїнчилося 10 літ, і доля Польщі мене менше цікавила ніж доля тої церкви в котрій я перший раз сповідався і йшов до причастя ще три роки тому. В момент коли ми з батьками проїзджали нашим автом попри церкву, робітники причепили линву до трираменного хреста, відірвали його від бані й спустили на землю. Ще кілька день перед тим винесли престол, хоругви та ікони. Скоро й того не стане а залишиться порожне місце, без загорожі, тільки старанно складені дошки й цегли.

Галина Мазепа (1910 – 1995), ця соняшня жінка із соняшної Венесуелі, здається ще так недавно творила прекрасні композиції для дорослих і для дітей. Тішила наші очі теплою гамою радісних відтінків, нам знайомими формами і темами. Не дивно, що виставка її картин – виключно творів, позичених від місцевих любителів мистецтва, що відбулася в галерії Канадсько-Української Мистецької Фундації у Торонті між 14 і 28 жовтня 2001 року, знайшла багато захоплених глядачів. Також мале число її картин, яке було на продаж, було розкуплене.

Більшість праць, які ми бачили на цій виставці, це композиції олією на дошці чи на полотні з 1970-тих або 1980-тих років. Цікаво було побачити її давнішні праці. Ще з 1930-тих років в інших техніках, особливо в гуаші проєкти театральних костюмів. Всіх праць було виставлено 58.

Коли українську духовність прирівняти до величної симфонії, то її прояви можна назвати окремими мелодіями, акордами, чи звуками. Читаючи вірші Лариси Мурович відчуваєте в душі ясність і радість, що звучать як тони мелодії, що припинює болі та побуджує до активности. Очевидно, в симфонії нашої культури величне місце займає Шевченкова творчість, в якій звучать і мажорні акорди нашої минулої слави, і мінорні мелодії людського горя, минулого і йому сучасного, і ним особисто відчутого. Та Лариса Мурович у своїй поетичній творчості пішла шляхом лірики двох своїх великих попередниць: Лесі Українки та Оксани Лятуринської, обох яких дитинство проходило на багатій красою природи та наповненій скарбами історичної давнини Волині.

Я хочу співати про зелень і небо,
Я хочу сміятись до заходу сонця,
Я хочу ловити останнє проміння
Для себе – Ти Сонце!

Я хочу гойдатись на шпилю ялиці,
І руки, і ноги шпильками колоти,
І з вітром гойдатись, і з вітром боротись,
Ти – Вітер Буйнистий, мене, як ялицю, гнеш долі.

Я хочу побігти крізь зоране поле,
Запастись у землю грузьку по коліна,
І бути ріллею, і бути землею,
А Ти – Недосяжні Простори.

Я хочу тягнути за гордії гриви
Розгнузданих коней. Ганяти за ними,
На білім, найдикшім – на охляп летіти.
Ти – Смерть Моя! В пекло неси!

Я хочу ввійти до пустої каплиці,
І бачити Бога у темряві синій,
Припасти лицем на холодній долівці – 
І думати: Вічність – це Ти.

Аріядна Шум 

Напередодні святкування 25-ліття побудови пам'ятника Тарасові Шевченкові в колишнім центрі української Канади, в самім серці хліборобства цієї країни, в місті Вінніпезі, насуваються різні думки про Тараса Шевченка і ролю його слова для українського народу.
Куди б не поїхали „сини землі" — як їх назвав Ілля Киріяк, сини Української землі, везуть вони із собою „Кобзаря", бодай маленькі й дешево видані портрети Шевченка, а в душі любов до рідної землі, і до почуття національної свідомости, вираженої Словом поета. Шевченкові портрети прикрашують вишиваними рушниками, а до календарних свят додають святкування Шевченка, концертами, рефератами, національними маніфестаціями.

Аріядна Стебельська - визначна мисткиня, скульпторка, літературознавець, критик, поетеса, журналістка, педагог, провідна громадська діячка.
З відходом у вічність бл. п. Аріядри Стебельської українство втратило незаступиму Творчу Особистість у царині української духовости і культури, віддану українську патріотку-націоналістку, яка завжди ставила собі питання: «Чи зробила я все, що повинна була зробити для України?»

- На кого я схожа?
У мене є улюблені героїні, найбільше я люблю Жанну Д`Арк. 
Вона вже в п`ятнадцять літ знала, яке її призначення, і до того прямувала кожною хвилиною свого короткого життя. В дев`ятнадцять літ, як її спалили на вогнищі, її місія була сповнена.
Але я себе з нею не порівнюю, вона занадто велика.

Аріядна Шум. “Алкидова мати”. Олія, 75 х 60 см. 1961 р.

 

Ось що пише авторка про свій твір: "Ця картина була намальована до столітнього ювілею від смерті Тараса Шевченка і виставлена перший раз на виставці Української Спілки Образотворчих Мистців у Торонті.